Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

в'язати

В'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в'яжуть. Ном. № 1081. Буду жати і в'язати, доленьки шукати. Мет. 276. 2) Привязывать. Приїхав до долина, в'яже коня до ялини. Мет. 91. Хто путає (коня), той ногами плутає, а хто в'яже, той певно спать ляже. Ном. № 11396. 3) Присоединять къ чему, связывать съ чѣмъ. Не знайшли нічого такого, щоб її до того діла в'язати. Мир. Пов. II. 111. 4) — руку. Жениться, выходить замужъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 260.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "В'ЯЗАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "В'ЯЗАТИ"
Байбарис, -су, м. Раст. барбарисъ. Конст. у.
Випліскуватися, -куюся, -єшся, сов. в. виплескатися, -каюся, -єшся, одн. в. виплеснутися, -нуся, -нешся, гл. Выплескиваться, выплескаться, выплеснуться, вылиться. Аж вода з ночов випліскувалася. Мир. Пов. II. 86.
Відбування, -ня, с. Исполненіе, отбываніе, отработка.
В'язільник, -ка, м. = в'язальник. Харьк.
Дженджеру́ха, -хи, ж. Чистуха, щеголиха, франтиха. Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, там орала дженджеруха воликом чорненьким. Чуб. V. 1112.
Дора́джувати, -джую, -єш, сов. в. дора́дити, -джу, -диш, гл. Совѣтовать, посовѣтовать. Дорадила вража вдова, як жінку забити, — тепер порадь, вража вдово, где єї подіти. Чуб. V. 630.
Знемилити, -лю, -лиш, гл. Сдѣлать непріятнымъ. Світ мені знемилила. Г. Барв. 72.
Кільки Cм. кілька.
Мошка́ 2, -ки́, ж. соб. Мошки. Мошки багато на городі, — усі руки й лице покусала.
Повідкладати, -да́ю, -єш, гл. Отложить (во множествѣ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова В'ЯЗАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.