Заба́ва, -ви, за́бавка, -ки, ж. 1) Забава, игрушка; развлеченіе. Рости, сину, в забаву, козачеству на славу. Людям дівчину дарю і всі свої забави, беру люльку і тютюн та й іду в гусари. Положу деревинку в колисочку та буду колихати: буде мені забавка. Зірвала квітку з голови, кинула мені на забавку. Ой наступив, наступив чорний віл на ноги, одкинувши всі забави, хватайся за роги.
Колька, -ки, ж.
1) Колика, колотье. Русин каже: «іди в поле!» Полька каже: «колька коле». Марині неначе колька заколе в саме серце.
2) Колючка; игла (у ежа). Їж ма кольки.
Напа́м'ять, нар. Наизусть.
Невчений, -а, -е. Неученый, необразованный.
Смолавий, -а, -е. Сопливый.
Старовинний, -а, -е. Старинный. Старовинної пісні заспіваю.
Таріль, -реля, м. Блюдо; тарелка. 251. Таріль точений. Ум. тарілець, тарільчик.
Умити, -ся. Cм. умивати, -ся.
Халупина, -ни, ж. = халупа, кое-какая избенка.
Чистюнький, -а, -е., Ум. отъ чистий. .
