Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Ди́кий, -а, -е. Дикій. На печерській горі росла тоді дика пуща. Обізветься хлопство дикими степами. Дикий кабан. Д. бузина́. Раст. Бузина. Sambucus nigra. Д. ви́шня. Раст. Дикая вишня, Prunus Chamaecerasus, Д. го́луб. пт. Горлица, Columbus turtur. Д. гру́ша. Раст. Лѣсная груша. Pyrus communis. Зайшли вони на такий пустирь, що бур'яни аж у чоловіка, і на тім пустирі стоїть дика груша, а на пій груші та такі терпкі. Д. коно́плі. Раст. Stachys recta. Д. льон. Раст. Linum perenne. Д. цибу́ля. Раст. Allium oleraceum. Д. чорну́шка. Раст. Nigella arvensis.
Ди́мни́й, -а, -е. 1) Дымный, курной. Не видно було ні димних печей, ні бочок, ні возів з припасами. Димна хижа. Курная изба. 2) Дымчатаго цвѣта. Мак повний усякий: червоний, перістий і димний.
Мійськи́й, -а́, -е́ = міський. Я по своїй вдачі мійська людина.
Невільничок, -чка, м. Ум. отъ невільник.
Оперезати, -жу, -жеш, гл. 1) Опоясать. 2) Ударить, стегнуть. Оперезав на всю масницю. Він мене коромислом як опереже. Дрючком Хведька разів із шість оперезав.
Пересторога, -ги, ж. Предостереженіе. Єдного пригода — другого пересторога. Гервасій не чув сієї перестороги.
Підпоясниця, -ці, ж. Родъ писанки.
Почикрижити, -жу, -жиш, гл. Порѣзать, покромсать.
Урядник, -ка, м. Чиновникъ, должностное лицо.