Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вухань

Вухань, -ня, м. Человѣкъ съ большими ушами.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 260.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУХАНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУХАНЬ"
Дерев'я́ччя, -чя, с. соб. Деревья. Жел.
Непоказний, -а́, -е́ Невидный, неказистый.
Обморок, -ку, м. бере́ кого́. Дурно кому. Мене обморок бере, такі млію... Руки, ноги трусяться. Г. Барв. 212.
Павутиння, -ня, с. соб. = паутина. На бабине літо павутиння літа.
Припиначка, -ки, ж. Веревка, которою привязываютъ скотъ для пастьбы. Рк. Левиц.
Райдуга, -ги, ж. Радуга. Грин. III. 300. Райдуга воду бере на дощ. ХС. II. 88.
Сирвасер, -ру, м. Крѣпкая водка, азотная кислота. Св. Л. 223.
Спахнути Cм. спахувати.
Споминок, -вку, м. = спомин. МВ. (КС. 1902. X. 151).
Терник, -ка, м. Собраніе терновыхъ кустовъ. Терник був густий. Драг. 341. Ум. терничо́к.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВУХАНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.