Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воювник

Воювник, -ка, м. = войовник. К. XII. 58. К. ЦН. 159.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 257.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЮВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЮВНИК"
Збут, збу́ту, м. Сбытъ. Оце ж який на них збут великий. Гацц. Аб. 62.
Картка, -ки, ж. Ум. отъ карта. 1) Листокъ книги. Мудрацію сю шановний читець швидко і сам розбере, прочитавши дві-три картки. Ном. VI. 2) Паспортъ. Магдусю, Магдусю, маю таку картку, шо з'їдемо всю Польшу, ше й землю цісарську. Н. п.
Мо́нька, -ки, ж. Ум. отъ мо́ня.
Перекупень, -пня, м. Мелкій торговецъ; перекупщикъ.
Підкидчата, -чат с., мн. Маленькіе саночки, которыя при перевозкѣ дерева подставляются подъ тотъ его конецъ, который виситъ съ большихъ саней. Волч. у.
Підмайстер, -стра, м. Подмастерье.
Помазчити, -чу́, -чи́ш, гл. Побить въ кровь. Мнж. 80.
Стіль, стелі, ж. = стеля. Н. Вол. у.
Субіткове, -вого, с. = субітка 2. субіткового дати. Высѣчь.
Штельмашня, -ні, ж. = стельмашня. Подольск. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЮВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.