Аде́! меж. Сюда!
Бруснина, -ни, ж. = брусленина.
Ґе́дло, -ла, с. Приказъ. Розіслав же Іван Рижка ґедло по всім селі.
Козакуватий, -а, -е. Имѣющій козацкій нравъ. Козакувата руська шляхта.
Лице́, -ця́, с. 1) Лицо. Гарна, хоч з лиця води напитись. До лиця. Къ лицу. з лиця́ спасти, упасти, на лиці упасти, — змарніти. Похудѣть въ лицѣ. Розважали матусеньку, таки з лиця спала. Невістка скаржиться. а на лиці не змарніла. в лиці мінитися. То краснѣть, то блѣднѣть (о лицѣ). В лиці міниться, здрігається, труситься. 2) Только во мн. лиця, лиці. Щеки. Як була я молодиця, — цілували мене в лиця. Як сміється було, то на лицях аж ямочки стають. Одним відром зачерпнула, а за другим утонула, нехай щуки їдять руки, а плотиці — лілі лиці. 3) Лицевая сторона. Грошам лиця нема. Хоч на лице, хоч на виворот, то все однаково. одним лицем вода. Сплошь вода. 4) Деревянная матрица узора для набойки холста. 5) Улика. Так що, як він і бив його, але в його нема ніякого лиця, знаків нема. Ум. личко, личенько. Бо не довго, чорнобриві, карі оченята, біле личко червоніє, недовго, дівчата. Як усаду вишня ягідками рясна, — молоденька дівчинонька на личеньку красна. Най погляну на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що вогнем горять. У ваших чоботях шкура на личко поставлена. Въ Галиціи съ измѣн. удареніемъ: личко — верхняя сторона нагольнаго тулупа.
Нада́ти, -ся. Cм. надавати, -ся.
Перещебетати, -чу́, -чеш, гл. Перестать щебетать. Перещебетала таки цокотуха.
Полонка, -ки, ж. = ополонка. Сам же я ту полонку рубав, коня напував.
Тютюняка, -ки, м. Ув. отъ тютюн. Табачище.
Хмарка, -ки, ж. Ум. отъ хмара.
