Абшито́ваний, -а, -е. Отставной, уволенный. Він уже від того абшитований.
Білаш, -ша, м. Бѣлый хлѣбъ, (у нищихъ). Чорниш у комиш, білаш у кармаш.
Вистилати, -лаю, -єш, сов. в. вислати, -стелю, -лиш, гл. 1) Устилать, устлать. Тут тобі, серденько, в степу погибати, русими кудрями степи вистилати. 2) Разстилать, разостлать. Ой там брала дівка льоночок дрібненький, вона ж його брала, тонко вистилала.
Гей! I меж.
1) Понуканье для воловъ, коровы: прямо впередъ. Воликів за налигач.... та й гей! соб! цабе! помаленьку.
2) Эй, ну! Гей, хлопці, до роботи! А гей, княгине, давай козакам вечерять.
3) Пѣсенное непереводимое восклицаніе. Розвивайся, сухий дубе, завтра мороз буде, гей завтра мороз буде.
4) гей-си = шугу. Гей-си, гей-си, зозуленько, в темний ліс кувати.
Кавтан, -на, м. Родъ полукафтанья съ откиднымъ воротникомъ, — женская праздничная одежда галицкихъ горожанокъ. Ум. кавтаник.
Оніміти, -мі́ю, -єш, гл.
1) Онѣмѣть. І язик мій оніміє.
2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони.
Пустіти, -тію, -єш, гл.
1) Пустѣть. Пустіє в хаті, в коморі і на дворі без хазяїна.
2) Пустовать.
Сокотуха, -хи, ж.
1) Эпитетъ курицы.
2) Трещетка, болтунья.
Темперування, -ня, с. Очиниваніе перьевъ.
Урікати, -каю, -єш, сов. в. уректи, -речу, -чеш и урікнути, -кну, -неш, гл.
1) Укорять, укорить. Ніхто мене ні в чім не урікне.
2) Сглаживать, сглазить (человѣка). Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало. Врече тебе й косу твою. Той нашу бджолу урече. Щоб не врекли вражі люде моєї краси.
