Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відлучний

Відлучний, -а, -е. Отдѣленный, отдѣлившійся. Новомоск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 218.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЛУЧНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЛУЧНИЙ"
Бичування, -ня, с. Отглагольное сущ. отъ бичувати.
Зітка́ти, -тчу, -тче́ш, гл. Соткать. Стьожки, зітканії з кришталевих ниток. Стор. МПр. 74.
Зт.. Cм. ст..
Лабайстер, -стру, м. Алебастръ. Харьк.
Ланцюжок, -жка́, м. Ум. отъ ланцюг. Цѣпочка. (Дідона) взяла кораблик бархатовий... і начепила ланцюжок. Котл. Ен. І. 21. На грудях у його гойдався важкий золотий ланцюжок. Левиц. І. 518.  
Перинонька, пери́ночка, -ки, ж. Ум. отъ перина.
Поосміювати, -юю, -єш, гл. = пообсміювати.
Решт, -ту, м. = решта.
Чувал, -лу, м. Большой мѣшокъ. Павлогр. у.
Штурхнути, -хну, -неш, гл. Однокр. отъ штурхати. Дайте нам курку, бо в вікно штурхну. Чуб. IІI. 431.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДЛУЧНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.