Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відлучний

Відлучний, -а, -е. Отдѣленный, отдѣлившійся. Новомоск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 218.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЛУЧНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЛУЧНИЙ"
Заби́йство, -ва, с. Убійство.
Запо́їни, -їн, ж. мн. Обрядовое угощеніе отъ жениха родителей невѣсты и другихъ родственниковъ послѣ заручин и сопровождаемое положенными для этого пѣснями. Глуховск. у. МУЕ. III. 76.дівоцькі = дівичвечір. Чуб. IV. 214.
Каракуватий, -а, -е. Суковатый, съ наростами (о деревѣ) Черк. у.
Колядчаний, -а, -е. Относящійся къ колядкам. Желех.
Обвідьмитися, -млюся, -мишся, гл. Сдѣлаться вѣдьмой, колдуномъ.
Повощити, -щу́, -щи́ш, гл. Натереть воскомъ. Треба повощити нитки. Черк. у.
Порзнитися, -нюся, -нишся, гл. Скоромиться. МУЕ. III. 47.
Пригоддя, -дя, с. Приволье. Їдь на Кубань, там буде тобі пригоддя.
Рушно Cм. ручно.
Ряделце, -ця, с. Ум. отъ рядло.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДЛУЧНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.