Голінний, -а, -е. 1) Удалой, бравый, рѣзвый. Голінний, завзятий чоловік. От дівка голінна, так так! 2) Способный къ чему. Він голінний до всього. 3) — до чого, на що. Охочій до чего, любящій что. Маруся голінна до тарані. Я дуже на сон голінна, — як засну, то вже й до світу не кинуся. голінний до скляного бога. Любитъ выпить. 4) Бритвенный, отточенный для бритья, годный для бритья. Голінний ніж. Оця коса голінна год п'ять живе в мене: вона саме до гоління.
Досу́кувати, -кую, -єш, сов. в. досука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Досучивать, досучить. Оце сяду та ниток досукаю.
Затрі́патися, -паюся, -єшся, гл. Затрепетать, забиться. Його серце дуже, дуже затріпалось у грудях.
Зво́ник, -ка и пр = дзвоник и пр.
Здрабисува́ти, -су́ю, -єш, гл. Изрыть. Кури увесь мій город здрабисували.
Злити, -ся. Cм. зливати, -ся.
Позакопилювати, -люємо, -єте, гл. — губи. То-же, что и закопилити губи, но о многихъ.
Спиця, -ці, ж.
1) Спица (въ колесѣ). Котилися вози з гори, поламались спиці.
2) Часть гончарнаго круга. Cм. круг 11.
3) Часть млина ручного. (Cм.).
4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена.
Стрічатися, -ча́юся, -єшся, гл. = стріватися. Стрічаються на Стрітення зіма з літом.
Храпа, -пи, ж. Колоть на дорогѣ, замерзшая грязь. Тяжко на коні храпою їхати.
