Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відлюдок

Відлюдок, -дка, м. = відлюдник.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 218.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЛЮДОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДЛЮДОК"
Бучавіти, -вію, -єш, гл. Твердѣть, сохнуть (о кожахъ).
Довгоу́сий, -а, -е. = Довговусий. Старий, довгоусий дідуган. К. ЧР. 223.
Запроводжа́ти, -джа́ю, -єш, сов. в. запрова́дити, -джу, -диш, гл. 1) Заводить, завести; отводить, отвести; относить, отнести. У новую комірочку запровадять. Чуб. V. 304. Попові пишу сіру корову, щоби мене запровадив гарно до гробу. Грин. III. 285. 2) Заводить, завести, учреждать, учредить. Запровадив школи і дрюкарню в Ракові і Білгороді. Стор. МПр. 44. Нового не запроваджай, старовини держись. Ном. № 685.
Кобзарь, -ря́, м. 1) Пѣвецъ, акомпанирующій себѣ на кобзѣ. Кобзарі швендяють поміж людьми, грають на кобзах, на бандурах да співають усяких пісень. К. ЧР. 259. І про неї добрим людям кобзарі співають. Шевч. 2) Поэтъ. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. Куліш.
Курлапий, -а, -е. Человѣкъ съ изуродованными на рукахъ и ногахъ пальцами. Лубен. у.
Мару́дність, -ности, ж. Копотливость, мѣшкотность.
Нарожда́ти, -да́ю, -єш, гл. = народжувати. А як мене нарождала, — свою кров проливала. Грин. III. 690.
Падичій, -чія, м. Водопадъ. Мнж. 188.
Прокіп'я, -п'я, с. Праздникъ 8 іюля (Прокопа).
Тайстрина, -ни, ж. Старая, худая котомка. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДЛЮДОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.