Бісовський, -а, -е. 1) Дьявольскій, бѣсовскій. Сила бісовська і та одступаєть. Чуб. І. 164. 2) Употребл. какъ эпитетъ бранный: бісовська мати, бісовська дочка. Як побачив я твою бісовську гагару, то вона мені здалась страшніш од самісенького чорта. Стор. II. 76.

Версовик, -ка, м. Лошонокъ, родившійся поздней осенью. Вх. Пч. II. 6.

Горі́льня, -ні, ж. Винокурня, винокуренный заводъ. Рудч. Чп. 124.

Гуртівни́к, -ка́, м. Оптовый торговець. Шух. І. 271. Желех.

Кльоф, -фа, м. Кирка (съ клювомъ). Вх. Лем. 425.

Ключка, -ки, ж. 1) Крюкъ. 2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ ключки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр. Чуб. VII. 384. Гол. Од. 61. 3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр., ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья ключкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші. Kolb. I. 73. 4) = кілок 4. На ключку почепила рушник. Конст. у. 5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти. Гол. Од. 69. 6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь начиння и блят (у ткачей). Конст. у. 7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ. Сумск. у. 8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога. Вас. 164. 9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. Шух. I. 151. Гол. Од. 21, 23. 10) Ростокъ. ключки пускати. Проростать (о сѣмени). 11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. Камен. у. Желех. ключки собі шукати. Искать предлога. ключку закинути. Намекнуть. 12) Родъ дѣтской игры. Ном. № 12577. Ум. ключечка.

Обрив, -ва, м. Обрывъ. Із хмари тихо виступають: обрив високий, гай, байрак. Шевч.

Онуча, -чі, ж. 1) Онуча, портянка. Чуб. VII. 419. Хвалилися гайдамаки під Умань ідучи: будем драти, панове молодці, з китайки онучі. Н. п. 2) Хлопокъ снѣгу. Сніг летить онучами. Вх. Лем. 444. Ум. онучка, онучечка. Ми тут вам не надокучимо: онучечки пересушимо. Грин. III. 430.

Переславити, -влю, -виш, гл. Перехвалить.

Поляк, -ка, м. Полякъ. До поляків не ходимо на жадну пораду. ЕЗ. V. 242. Ум. поляченько, нѣсколько презрительно: полячок. Хвалилися поляченьки, що вни звоювали. АД. II. 39. Зріклисмося... і тих панків, тих полячків, котрії з нас жили. ЕЗ. V. 242.