Гітинка, -ки, ж. Молодая ель.
Довбня́к, -ка́, м. Болванъ, глупый, какъ довбня.
Домі́вка, -ки, ж. 1) Домъ — не въ смыслѣ зданія, а въ смыслѣ вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Чуже дитя клене-проклинає... за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. 2) Мѣсто жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. Ум. домі́вонька, домі́вочка.
Загокли́вий, -а, -е. Заикающійся.
З-серця нар. Разсердившись. Турн з-серця скрипотів зубами.
Лю́бка, -ки, ж. 1) Милая, дорогая. Ой мамко любко! моя мамочко! 2) Возлюбленная. Добри-вечір, мила, добривечір, любко! Оженися, мій синочку, візьми собі любку, цілуй її, милуй її, як голуб голубку. 3) Раст. а) Orchis latifolia. Cм. лю́бжа. б) Orchis sambucina, — purpurea. в) мн. любки. Раст. Orchis militaris. Зілля таке: любки зветься. Як хоче дівчина, щоб парубок любив, так у чому небудь і дає йому тих любок. Ум. любонька, любочка. О, да який же вінок ваш красний, сестро! да який оке красний! Сестронько-любонько, коли ж ви його візьмете? Діти помітили, жалують мене: тіточко-любочко! чого ви журитесь?
Перехмарити, -рить, гл. безл. О тучахъ: разойтись.
Сторгувати, -гую, -єш, гл. Сторговать. Ой і там дівчина пшоно продавала, вона ж мені, молодому, люльку сторгувала.
Уництво, -ва, с. Уніатская вѣра. Нехай із мене те уництво здійме.
Хап! меж. Хвать! Вовк призостався — хап гуску, та й із'їв. Що лап, то хап.