Відчубити, -блю, -биш, гл. Оттаскать за волосы.

Допі́зна нар. До поздней поры. Він сидів допізна.

Жеретія́, -тії́, ж. 1) Обжора. Аф. 401. 2) Змѣя лазящая по деревьямъ. Неначе холодна жеретія обвилась і здавила йому серце. Стор. МПр. 5.

Лихи́й, -а́, -е́ 1) Злой. Помер наш пан, почав молодий господарувати. І старий був недобрий, а сей такий лихий, що нехай Господь боронить! МВ. І. 114. Лихий доброго попсує. Ном. № 5983. Нещаслива година, як лиха родина. Ном. № 9335. Лиха доля і під землею надибає. Ном. № 1728. бути лихої во́лі, лихим духом дихати (на ко́го). Быть злымъ (на кого). І пан був лихої волі на його, і всі попи околичні хропли, сопли. Св. Л. 287. На дитину лихим духом дише. Грин. III. 304. буде лихий світ (кому́). Будетъ бѣда. Не сміла сказати... бо буде їй лихий світ. Св. Л. 184. 2) Дурной, худой. Не можеш збути, як лихого шеляга. Ном. № 2867. По ярмарку лихий торг. Посл. бути лихим на що. Быть плохимъ въ чемъ-либо. Лихий на шерсть. Вас. 209. лихий на о́чі. Съ дурнымъ глазомъ. Мнж. 155. 3) Ветхій. Лихий сірячок. 4) Чортъ. Нехай його лихий візьме. Шевч. 79. Лихий їх зна, що там робили. Котл. Ен. Иногда: лихи́й-необачний. От, нахилився, а він, лихий-необачний (то б то чорт), взяв мене за бороду та й не пуска. Рудч. Ск. I. 117. к лихій матері! Къ чорту! 5) лихе́. Зло. Що годиться по суботах: добре робити, чи лихе робити? Єв. Л. VI. 9. Романе! лихим живеши, литвином ореши. Ном. № 662. 6) лиха година. Несчастіе, бѣда, дурныя обстоятельства, бѣдствованіе. При добрій годині й чужі побратими; при лихій годині нема і родини. Ном. № 2310. щоб тебе не минула лиха година! (Проклятіе). Ном. № 3746. Буде тепер мені лиха година від моєї пані. Г. Барв. 314. 7) лиха напасть. Внезапное несчастье; болѣзнь. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. Ном. 152. 8) лихі о́чі. Дурной глазъ, который, согласно народному повѣрью, есть у нѣкоторыхъ людей, могущихъ однимъ взглядомъ причинить какое-нибудь несчастіе, болѣзнь й даже смерть. Цур та пек, лихим очам! Ном. № 8359. 9) лихий час. а) Неблагопріятное, несчастное время. б) Плохое расположеніе духа. В добрий час поговорити, а в лихий помовчати. Ном. № 8362. Ум. лихе́нький, лихесенький. Єсть у мене коник вороненький, — перескоче ті чари лихенькі. Чуб. V. 1197. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька, а к Різдву хоч сирова, аби нова. Ном. № 428. Ой хоть він (чоловік) був лихесенький, та на ввесь світ славнесенький. Гол. І. 89.

Надри́ґа́тися, -ґа́юся, -єшся, гл. Надергаться, наболтаться ногами. Як повісили запорожці жида, то він надриґався, поки одубів.

Обдивлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. обдиви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Осматривать, осмотрѣть. Обводе хату очима.... обдививсь, устав. Мнж. 130. Батько заплакав і пішов до комори обдивитися що вкрали. Рудч. Ск. І. 204. Ходім, каже, жінко, обдивимось: я тобі скажу, де на цибулю, де на моркву, де на петрушку. Рудч. Ск. І. 183.

Подужати Cм. подужувати.

Поріднити, -ню́, -ни́ш, гл. Породнить, сдѣлать роднымъ. Поріднила нас недоля.

Розмай, -маю, м. Основное значеніе: что-либо развѣвающееся, поэтому розмай — эпитетъ лѣса: Ой гаю мій, гаю, великий розмаю, як я впущу голубочку, вже ж і не спіймаю. Также тотъ, который развѣваетъ, разбрасываетъ въ стороны; поэтому въ свадебной пѣснѣ брать невѣсты, расплетающій ей косу, называется: розмай-коса. Ой глянь, дівчино, крізь колач, карими очима та й заплач, бо іде твій розмай-коса, загуби-краса. Н. п. розмай, розмай-зілля — растеніе, о которомъ поется въ пѣсняхъ, повидимому то-же, что и тирлич (когда его варять, то это заставляетъ милаго прилетѣть), а быть можетъ ото и не имя опредѣленнаго растенія, а названіе волшебнаго зелья, имѣющаго извѣстную чудодѣйственную силу. Біжи, дівко, до гаю, шукай корінь розмаю. Ще до гаю не дійшла, розмай-зіллячко знайшла... «Кипи, кипи, корінець, поки прийде молодець!» Ще корінець не вкипів, вже молодець прилетів. Чуб. V. 414.

Цілковий I, -а, -е. Цѣльный. Чи яйця зварить цілковими, чи таки на салі жарить? Черк. у.