Близці, -ців, м. мн. То же, что и близнята, дѣти-двойни; также два горшка вмѣстѣ. (Cм. близня 3).
Борть, -тя, м. Борть, улей въ деревѣ.
Варений, -а, -е. Вареный. Кидай печене й варене. Який дідько печений, такий і варений.
Дзвеніти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Звенѣть, звучать. Тілько дзвеніло шкло у вікнах. Голос дзвенить. Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? 2) Жужжать. Дзвенять трутні.
Закоти́ти, -ся. Cм. зако́чувати, -ся.
Зара́но нар. Слишкомъ рано. Жінка його уданенька вмерла зарано.
Покліть, -ти, ж. 1) Часть колодезнаго сруба ниже уровня земли. 2) Рама бороны.
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.
Хибний, -а, -е. Ошибочный.
Шамотатися, -таюся, -таєшся, гл. Шевелиться, возиться, рваться. Як його надушить, то мало не згинув. Що він ся шамотав, не міг з себе зсадити.
