Вітати, -таю, -єш, гл. 1) Привѣтствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Тогді стали його вітати медом шклянкою і горілки чаркою. 3) Приглашать. Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. 4) Заходить. Хто вірно кохав, той часто вітає. 5) Витать, носиться. Сам Бог вітав над селом.
Говбур, -ра, м. Водоворотъ. У говбурі на Дністрі крутяться.
Дова́лювати, -люю, -єш, сов. в. довали́ти, -лю́, -лиш, гл. Приваливать, привалить.
З'єдно́чити, -чу, -чиш, гл. = з'єднати 1. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра, — ти ж бо його ім'я з своїм ім'ям навіки з'єдночив.
Озолочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. озолоти́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Богатѣть, разбогатѣть. Озолотитись можна його худобою.
Розбрехатися, -шу́ся, -шешся, гл. Поднять сильный лай. Ти винен, бра Рябко, що ніччу розбрехався. 2) Разболтаться. Троянці пяні розбрехались і чванилися без «пуття.
Спродаж, -жу, м. Продажа. У дядини були колеса на спродаж.
Спускатися, -каюся, -єшся, сов. в. спуститися, спущуся, -стишся, гл.
1) Спускаться, спуститься, опускаться, опуститься, понизиться. Скілько не літати, треба вниз спуститись. Отам за лісом дощик спустився.
2) Кататься на салазкахъ съ горки. Спускаються дівчата; спускалися із гори.
3) — на кого. Полагаться, положиться, довѣриться кому. Не спускайся, Грицю, на дурницю. У сьому дражливому ділі спустилась на мене.
4) Спускаться, случаться, случиться (о животныхъ). Барани спускаються з вівцями.
Хупишка, -ки, ж. Эпитетъ мыши въ сказкѣ. Мишка-хупишка.
Шусть меж. 1) Шасть, шмыгъ. Шусть у шинк. Мені з уст, а тобі за пазуху шусть. 2) Выражаетъ быстрое всовываніе во что. Палицею шусть в діру. 3) шусть на люльки. Будемъ мѣняться трубками.
