Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

клапоть

Клапоть, -птя, м. 1) Клочекъ, кусокъ (кожи, ткани, бумаги). Ото клаптів скільки позоставалось! 2) мн. клапті. Обшлага на рукавахъ опанчі. Гол. Од. 18. Ум. клаптик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 248.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛАПОТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛАПОТЬ"
Гнихіть, -тя, м. = ніготь. Прил. у.
Обвиняний, -а, -е. Обвитый, обмотанный. Свічка у світилки у руках, обвиняна хусткою. Мет. 186.
Остень, -ня, м. = ості. Лохв. у.
Попереповзувати, -зую, -єш, гл. Переползти (во множествѣ).
Почередникувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть пастухомъ коровъ.
Ранш нар. = раніш. Сьогодні ранш ніж учора зібрались судящі. Кв. II. 250. Ум. раншенько. Г. Барв. 150.
Скакулець, -льця, м. = скакелюха. Вх. Пч. І. 6.
Стрінути, -ся. Cм. стріти, -ся.
Тугошиій, -я, -є. Имѣющій крѣпкую шею. На Бога він піднявся тугошиій. К. Іов. 34.
Шовкунець, -нця, м. Сапожный инстручентъ = токмачка. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛАПОТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.