Гіркий, -а, -е. 1) Горькій на вкусъ. Гіркий полинь. 2) Ѣдкій, донимающій. Не лай мене, моя мати, гіркими словами. 3) Несчастный, бѣдственный, горькій. Гірка доля. Гіркий світ, а треба жить. 4) Сопровождаемый горестью, неутѣшный, горькій. Облилася Морозиха гіркими сльозами. Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. 5) Употребляется часто съ подразумѣваемымъ существительнымъ. Схилившись на стіл, облився гіркими (сльозами), потім устав. Та синові за гіркого (шага) медяник купила. Не дає перевести дихання і через край гіркої (долі) наливає. гіркий лопу́х. Раст. Lappa major. Cм. лопух. Ум. гіренький, гіркенький. Сравн. ст. гірший, гірчіший. Гіренький мій світ.
Засу́дити 2, -джу́, -диш, гл. Стянуть, свести. Судорга засудила руку.
Куя, куї́, м. Понура; брюзга, старый ворчунъ.
Монтеля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = майталати. Вітер дерево монтеля.
Надбо́ркати, -каю, -єш, гл. Подрѣзать немного крылья у птицы.
Понехтувати, -тую, -єш, гл.
1) Пренебречь.
2) Испортить, попортить; причинить вредъ. Як нап'ється, то сорочки рве, горшки б'є, сказано, що на очі натрапиться, усе понехтує. От падлючні діти — понехтували хлоп'я: як побили.
Приплошистий, -а, -е. Плоховатый. Жито приплошисте.
Ростопша, -ші, ж.
1) Неловкая, неповоротливая женщина.
2) Раст. Silybum marianum Gaertn.
Скорні мн. = скірні. (Cм. скірня).
Штаба, -би, ж. Полоса (желѣза, стали). А кості — мов товсті залізні штаби. Ум. штабка.
