Вишенька, -ки, ж. Ум. отъ вишня.
За́кіль нар. Пока. Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде. Я в школі аж у трьох дяків учивсь, закіль навчивсь читання да писання.
Качало, -ла, с. Кружекъ деревянный.
Плямчук, -ка, м. Затворка на крышкѣ у трубки, чтобы она не открывалась.
Поворушіння, -ня, с. Движеніе. Могла слідити за кожним його поворушінням.
Полюбовниця, -ці, ж. Любовница. Ой поїду я селом-улицею, здибаюсь з полюбовницею.
Провіз пред. = проз. А я проїду провіз наші чати.
Проздріти, -рю, -риш, гл. = провидіти. Хто був темний ....проздрів.
Противитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Противиться, сопротивляться. Дурневі і Бог не противиться. 2) Возражать. Лає мене, я й не противлюся, бо винен. Хоч на мене люде брешуть, — я ся не противлю.
Ревти, -ву, -веш, одн. в. ревнути, -ну, -веш, гл. 1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Чого бик навик, того й реве. На синьому морі лютий змій реве. 2) Орать, заорать, крикнуть. Ви передержанці! — ревнув писарь, — вы передержуєте біглих! Ревнув, мов у маточину, — як бугай. 3) Пѣть очень громко и плохо, запѣвать сразу громко. На віват з мущирів стріляли, тут грімко трубачі, іграли, а много літ дяки ревуть. 4) Ревѣть, плакать съ крикомъ, заревѣть. Оце ще рева реве! Дідона тяжко зажурилась.... кричала, плакала, ревла. 5) Громко играть, заиграть на духовомъ инструментѣ. А Михаїл в трубу реве на всю губу. 6) О водѣ, вѣтрѣ: ревѣть, заревѣть, шумѣть, гудѣть, завывать. Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Реви, завірюхо, засип його снігом! 7) О колоколѣ: сильно звонить. Всі дзвони ревуть, — уже ж того козаченька ховати несуть. 8) О пушкахъ: грохотать, грохнуть. Реве гарматами Скутара, ревуть, лютують вороги. Як став місяць серед неба — ревнула гармата. 9) О землѣ: гудѣть. Летить ізнов змій, аж земля реве.
