Гомонли́вий, -а, -е. 1) Говорливый, болтливый, разговорчивый. То був дуже гомонливий, а то й на мову не дається. Параска знов весела і гомонлива. 2) Шумный.
Грі́ти, -грі́ю, -єш, гл. 1) Грѣть, нагрѣвать, согрѣвать. Піч топлю, руки грію. Чужий кожух не гріє. Ой. місяцю, місяцю! світиш, та не грієш, — даремне в Бога хліб їси. Окропи гріть. Гріти самова́рь. Ставить самоваръ. Пятигорск. окр. 2) Бить, колотить. Отець Хведор грів та грів його по всьому. 3) — покло́ни. Бить съ усердіемъ поклоны. Гріє перед тим хрестом поклони. 4) — чупри́ну. Потѣть отъ усилій, силиться. Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? Гріти гадю́ку за па́зухою. Отогрѣть змѣю на груди, приласкать неблагодарнаго. 5) Грі́ти наді́ю. Поддерживать надежду въ комъ. Нехай радіє, поки надію серце гріє.
Джупло́, -ла́, с. Дырочка въ чемъ нибудь мягкомъ. Ум. Джупельце.
Кривувати, -вую, -єш, гл. Быть хромымъ. Я кривуючи живу.
Лебедин, -на, м. Лебедь самецъ. Шкода того лебедина, що високо літає.
Лопуши́стий, -а, -е. Широколистый. Корнем коренистая, листом лопушистая.
Опасистий, -а, -е. Жирный, толстый, тучный.
Понаряджати, -джа́ю, -єш, гл. То-же, что и нарядити, но во множествѣ.
П'ятина, -ни, ж. Пятая часть.
Слобідський, -а, -е. Слободскій, сельскій.
