Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

струхти

Струхти, -хну, -неш, гл. Сгнить. Корінь його струхне. К. Іов. 30. Галя може струхла там у землі. Рудч. Ск. І. 138.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 220.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТРУХТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТРУХТИ"
Відтеплий, -а, -е. Оттаявшій. Вже травичка блищала з землі одтеплої. МВ. (О. 1862. І. 72).
Забиркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. = закарбувати.
Запороши́ти, -ся. Cм. запорошувати, -ся.
Коловатиця, -ці, ж. 1) = коловатень. 2) Вертячка, веретенница (овечья болѣзнь). Желех.
Ле́квар, -ру, м. Варенье изъ сливъ. Угор.
Лелечиня́, -ня́ти, с. Птенецъ аисть. Харьк. Ум. лелечинятно.
Мід, ме́ду, м. = мед. На язиці мід, а під язиком лід. Ном. № 3055. Та й ми в батька були, мед, горівочку пили. Н. п.
Наговори́ти, -ся. Cм. наговорювати, -ся.
Тіснак, -ка, м. Бѣднякъ. Він тіснак. Гн. II. 108.
Трипутень, -тня, м. Раст. Plantago major L. Анн. 259.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТРУХТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.