Вимотувати, -тую, -єш, сов. в. вимотати, -таю, -єш, гл. 1) Выматывать, вымотать. 2) Добывать, добыть мошенничествомъ. Що вибреше, що вимота, то те й його. 3) Выпутывать, выпутать изъ бѣды. Йому аби тих вимотати, а сам викрутиться.
Деклара́ція, -ції, ж. Обьявленіе.
Люну́ти, -ну, -не́ш, гл. = лину́ти. Дощику, дощику!... люни як з луба!
Овсина, -ни, ж. = вівсина. Тепер треба не в овсину, а в просину шить (не рідко).
Паучиня, -ня, с. = павутиння.
Покутник, -ка, м. Кающійся, отбывающій покаяніе, эпитемію.
Попільник, -ка́, м. = попельня.
Продирати, -ра́ю, -єш, сов. в. проде́рти, -деру́, -реш, гл. Продирать, продрать. Лізе на хату, продер стріху та й лапає в те місце, де сало висіло. Не продереш, очі, то продереш калитку.
Прошукати, -ка́ю, -єш, гл. Проискать. Прошукав увесь день, а не знайшов.
Тараракання, -ня, с. Издаваніе звука тарара; повтореніе одного и того же; переливаніе изъ пустого въ порожнее.
