Дарови́зно нар. Даромъ, въ подарокъ. Він дав даровизно мужикам землі.
Дві́йло, -ла, с. 1) Бревно, употребляемое при запряжкѣ двухъ или трехъ паръ воловъ вдоль; имъ соединяются ярма сосѣднихъ паръ. 2) Желѣзо у сохи съ двойнымъ остріемъ.
Дейне́цький, -а, -е. Относящійся къ дейнек'ѣ. Зашуміли в лузі дуби кучеряві загукали гадячане на дейнецькі лави.
Защо́кати, -каю, -єш, гл. Начать говорить що.
Курево, -ва, с. Дымъ. То гуляла скажена наша недоля... то розстелеться по степу пекельним чадом і на десятки літ не опам'ятується народ од того диявольського курева.
Мі́рницький, -а, -е. Землемѣрскій.
Нале́жний, -а, -е. 1) (до кого). Принадлежащій. 2) (кому́). Слѣдуемый, должный. 3) Надлежащій, приличный.
Обрікатися, -каюся, -єшся, сов. в. обректи́ся, -чуся, -че́шся, гл. Давать, дать обѣтъ. Старий обрікався у Київ, одже і не довелось йому. Cм. обрік 1.
Підгачувати, -чую, -єш, сов. в. підгати́ти, -чу, -тиш, гл. Поправлять, поправить, починить запруду. Рівняли дороги, підгачували греблі.
Скопилити, -лю, -лиш, гл. = закопилити. Скопилити ніс, губу. Ніс скопилив мов ґринджоли.
