Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
В'юрок, -рка, м. = юрок.
Долігливість, -вости, ж. = долегливість.
Кров'янка, -ки, ж. 1) = кров. Тілько му ся кров'янки лляло. 2) Кровяная колбаса.
Печалити, -лю, -лиш, гл. Печалить. Не хороше ти отце робиш, Іване, печалиш батька.
Плітка, -ки, ж. Рыба: плотва, плотичка. Употр. какъ ласкательное къ женщинѣ: Моя ти плітко! Ум. пліточка.
Спограти, -раю, -єш, гл.
1) Обыграть, взять верхъ въ игрѣ.
2) Побѣдить въ бою. Блиснули шаблями як блискавиця.... хто кого спограє, той того споймає.
Стеменнісінький, -а, -е. Тоже, что и стеменний, но въ совершенной степени, точнехонько такой. Стеменнісінький такий, як батько.
Чотиріста числ. Четыреста. Янчар чотиріста.
Шушваль, -лі, ж. соб. Шушера, шушваль, дрянь, сбродъ.
