Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розбійник

Розбійник, -ка, м. Разбойникъ. Хотів у розбійника та ще й кий однять. Ном. № 4794. Ум. розбійничок, розбійниче́нько. Чуб. V. 738.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 31.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗБІЙНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗБІЙНИК"
Ані́ж, сз. Нежели, чѣмъ. Лучча рілля ранняя, аніж тая пізняя. Н. п.
Долігливість, -вости, ж. = долегливість.
Запи́начка, -ки, ж. Покрывало, кусокъ ткани, которой что-либо завѣшиваютъ, покриваютъ. Конст. у.
Кляпа, -пи, ж. Старая корова. Вх. Лем. 425.
Понадряпувати, -пую, -єш, гл. Нацарапать (во множествѣ).
Справник, -ка, м. Исправникъ. Хата, 66.
Токан, -на, м. = мамалиґа. Вх. Зн. 70.
Трунка, -ки, ж. Ум. отъ труна.
Увінити, -ню, -ниш, гл. Дать приданое.  
Цьвох меж., выражающее ударъ кнутомъ. А економ його батогом цьвох, цьвох. Ном. № 2346.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗБІЙНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.