Би сокращ. б. 1) Частица, прибавляемая къ слову для выраженіи условности: бы, бъ. Я ж би тую Україну кругом облітала. Дурним би назвали, од себе прогнали. Як би він не лях, то не звав би ся Стасем. би б. Былъ бы. Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов? би-м. Выражается условность въ 1-мъ лицѣ. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Дала би-м білу ручку, та нема кому. Ой рада би-м, мій синоньку, листок написать. Также точно для 2-го лица ед. ч. — би-сь. Не волів би-сь, милий синку, йти з ягнятком на толоку. Для 1-го лица мн. ч. би-сьмо: для 2-го лица мн. ч. би-сьте. 2) Сз. Дабы, что-бы. І над ним і коло него хрестик Божий пише, би уроки, би злі духи там не приступали.
Бунтівний, -а, -е. = бунтовливий.
Заня́ти, -ся. Cм. займати, -ся.
Невгарен, невгарний, -а, -е. Не способный. Невгарен росказати, як вірно та щиро тебе люблю. Невгарен і люльки запалить.
Пообковувати, -вую, -єш, гл. Оковать (во множествѣ).
Попишатися, -шаюся, -єшся, гл. Покрасоваться. Не довго ж вона попишалася! так, годочок, або зо два.
Похилити, -ся. Cм. похиляти, -ся.
Прянистий, -а, -е. = пряний. Прєниста худоба.
Репігати, -гаю, -єш, гл. Сильно лить.
Хтось, когось, мѣст. Кто то, кто-нибудь. Прийшов хтось та взяв щось.
