Зворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) зворухнути. Хотіли удвох скотить на віз того кабана, — та й не зворушать з місця. 2) — зе́млю. Поднять, вспахать. Зворуши землю уміючи та посій доладу. 3) Всколебать, всколыхнуть. Як махнемо хусткою..., то ми зворушили на тому місці воздух. 4) — люди́ну, се́рце. Встревожить, взволновать, растрогать. Одного прегарного літнього дня громаду села Кукуріківщини зворушив випадок надзвичайний. Як вона зворушила моє серце! Як давно не зазнавав я почування такого високого.
Манасти́рський, -а, -е. Монастырскій.
Навчи́тель, -ля, м. Учитель.
Побурити, -рю, -риш, гл. Разрыть, разорить, разбросать. Побурять свині зерно.
Побурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Поворчать. Ні, в мене свекруха не зла. Часом побурчить трохи, а не лає.
Попромітати, -та́ю, -єш, гл. Промести (во множествѣ). Всі стежки попромітали.
Розіллятися, -ля́юся, -єшся, гл. = розлитися. Розіллявся сильно-дуже Дунай бистра річка.
Стернявки, -вок, ж. мн. Грибы, растущіе послѣ уборки хлѣба на жнивьѣ.
Сторож, -жа, м.
1) Сторожъ. Бачили сторожа, стеріг пшеницю.
Туркот, туркут, -та, м.
1) Порода голубя, турманъ. Ходить туркот волохатий. Попотурчи, туркоте. Позирав, ходив як туркут, голуб волохатий.
2) Ворчунъ, сварливый человѣкъ.