Гуркоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = Гуркотати 1. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Загадка: грім). На горищі шось стука та гуркотить. За громом громи гуркотять.
Ґляґу́шки, -шок, ж. мн. см. Ґляґа.
Дрівітня, дрівотня, дрі́вутня, -ні, ж. Бревно, на которомъ рубятъ дрова, а также и мѣсто, гдѣ оно находится. Хлопці щось робили та й покинули сокиру, устромивши у дрівотню. На дрівітні дров ні поліна. А турки, що тріски на дрівітні, валяються кучами. Чи пересуне що, чи переложить, а сама зирк із комори на дрівотню.
Заяро́вуватися, -вуюся, -єшся, гл. Вкладываться, вдѣлываться (о полкахъ въ шкафу). Полички в миснику заяровуються.
Йо? меж. Выражаетъ удивленіе: неужели? въ самомъ дѣлѣ? Йо? щоб то оце запорожець та почав до жінок липнути? То не живий солдат, а то кого парсуна. — Йо! гукнули дівчата і підбігли розглядати.
Коралі, -лів, м. мн.
1) Кораллъ. Глибоко в морі ростуть коралі.
2) Мониста, ожерелье изъ коралловъ. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ум. коралики. Начипляє кораликів на білую шию. Ой сусіди, сусідоньки, шо за молодиця, шо різані коралини, шовкова спідниця.
Лушпи́на, -ни, ж. 1) = лушпайка. Не жалій хазяїна, їж картоплю з лушпиною! Горіхові лушпини. 2) Скорлупа яицъ. Ум. лушпинка, лушпиночка.
Наспінути, наспіти. Cм. наспівати.
Порозгружувати, -жую, -єш, гл. То-же, что и розгрузи́ти, но во множествѣ.
Принижувати, -жую, -єш, сов. в. прини́жити, -жу, -жиш, принизити, -жу, -зиш, гл.
1) Опускать, опустить ниже, понизить. І принизив Господь небо, окрите димами.
2) Унижать, унизить. Низьке принижує й хвалою.
3) Обижать, обидѣть. Бог очима принижив. (Очі болять). Так Господь принизив: опала сей рік вся скотина.
