Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поховати

Поховати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Спрятать (во множ.). В сій річці скарби поховали. ЗОЮР. І. 55. 2) Похоронить. Смерти нашої доглядати, тіло наше козацьке молодецьке в чистім полі поховати. Макс. (1849), 18. Ой викопай, мати, глибокую яму та поховай, мати, сю славную пару. Мет. 96.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 388.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХОВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХОВАТИ"
Гарукатися, -каюся, -єшся, гл. Ссориться, браниться. Вх. Зн. 9.
Голодовина, -ни, ж. Плодъ шиповника. Вх. Пч. І. 12.
Зателе́нькати, -каю, -єш, гл. = задзеленькати. Тут бо саме зателенькав дзвінок. Хата, 95. Загув великий дзвін з дзвіниці і роскотився в повітрі. За ним тихо зателенькали маленькі дзвоники. Мир. Пов. II. 129.
Ковизка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ковиза. 2) Палка съ загнутымъ концемъ, разновидность кийка. От ідуть льодом, а дід ходе з ковизкою... Як учеше (по льоду) ковизкою, так селезень і вкипів. Мнж. 119. Въ игрѣ въ свинку ею гоняютъ свинку. Мнж. 182.
Наднести́ Cм. надносити.
Невзадовзі нар. Въ не продолжительномъ времени.
Нетварь, -рі, ж. = некваря. Вх. Зн. 32.
Рибник, -ка, м. 1) Рыбный садокъ. 2) Родъ сарая, гдѣ солятъ рыбу. Азовск. море. (Стрижевск.).
Сотникувати, -ку́ю, -єш, гл. Занимать должность сотника.
Спектися, -чу́ся, -че́шся, гл. 1) Испечься. Спікся хліб. 2) Изжариться. Ще гуска не спеклася. 3) Быть опаленнымъ солнцемъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОХОВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.