Ку I пред. Къ. Явор ку ней промовив.
Лавка, -ки, ж.
1) Ум. отъ лава.
2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидить ткачиха.
3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, то-же, что и стілець (Cм.)
4) Одинъ изъ двухъ гладкихъ продолговатыхъ кусочковъ дерева, находящихся внутри лавчастого замка (Cм.), посредствомъ которыхъ происходить замыканіе.
5) мн. лавки. Длинный рубанокъ. 249.
6) Лавка (торговая), — заимств. изъ великорусскаго. Міщане, що лавки в місті тримали, а тепер чи й лавки у хаті є (т. е. обѣднѣли).
Ми́ґза, -зи, ж. = мидза.
Повиводити, -джу, -диш, гл.
1) Вывести (многихъ).
2) Наплодить, высидѣть изъ яицъ (многихъ). Курка курчат повиводила.
Погуба, -би, ж. Погибель. Відратуйте, отче, душу від погуби.
Подонюхуватися, -хуємося, -єтеся, гл. Донюхаться (о многихъ),
Приданяне, -нян, мн. Придане.
Роздзявляти, -ля́ю, -єш, сов. в. роздзявити, -влю, -виш, гл. Разѣвать, разинуть, раскрыть (ротъ). Мовчи, невістко, не роздзявляй губи. Роздзяв уста смажні, я тобі їх сповню. Ганна побачила через тин барбосову морду з роздзявленим ротом, з вишкириними зубами.
Скатувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Измучить, истязаніями, пыткой. Увидів Христа такого скатованого.
2) Казнить. Бабину дочку прив'язав коню до хвоста й пустив у поле. Так її скатували.
Стовбула нар. Стремглавъ, внизъ головой. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Стовбула перекидатись.
