Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повиривати

Повиривати, -ва́ю, -єш, гл. Вырвать (во множествѣ). Чисто подер тіло, з м'ясом повиривав. Рудч. Ск. І. 173. Усю лободу вже повиривала. Черниг. у. Пси його так кусають, що аж з боків йому шкуру повиривали. Чуб. II. 411.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 216.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИРИВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИРИВАТИ"
Білогрудчик, -ка, м. Ум. отъ білогрудець.
Бойка, -ки, ж. Малоросска-галичанка, жительница Бойківщини. Желех.
Засі́патися, -паюся, -єшся, гл. 1) Задергаться. 2) Сильно умориться отъ хлопотъ, бѣготни. Наймички аж засіпались, пораючись: та́ локшину кришить, та вареники ліпить. Кв. II. 212.
Збутві́лий, -а, -е. Сгнившій, испортившійся.
Крівавитися, -влюся, -вишся, гл. Окровавляться.
Перетин, -ну, м. Перерывъ. Українці живуть тепер скрізь без перетину по цілій Полтавщині.
Підстаркуватий, -а, -е. = підстарий. Люде підстаркуваті. Г. Барв. 305.
Понадгороджувати, -джую, -єш, гл. Наградить (многихъ).
Тафа, -фи, ж. = тахва. Рудч. Чп. 11.
Угніжджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. угнізди́ти́ся, -джу́ся, -ди́шся, гл. 1) Поселяться, поселиться въ гнѣздѣ. Шейк. 2) Усѣсться удобно на чемъ либо мягкомъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВИРИВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.