Воліти, -лію, -єш, гл.
1) Желать, хотѣть. Сього року бездольного та і сеї зіми воліла-сь мя закопати до сирої землі.
2) Предпочитать. Волію все пострадати, тебе звідти викупляти, ніж маю тя в неволенні поминати. Воліла-сь мя, мати, в болото веречи, ніж мня мали цісарські вояки стеречи. Волів бим ся не родити, та й того не знати, як мя тяжко в нещастію породила мати.
Гай-Гай! меж.
1) Эхъ-эхъ! Гай-гай, як був я молодий! Гай-гай! добрий край, та лихая година з вами.
2) Крикъ на хищныхъ птицъ.
Зужиткувати, -ку́ю, -єш, гл. Потребить, израсходовать.
Небіль, -лю, м. Крупный камень песчаникъ (не битый).
Паніти, -ні́ю, -єш, гл. Дѣлаться бариномъ. Він не паніє. Станьмо ж, Ясю, попереду панами, а потім уже будемо паніти.
Перегріватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. перегрітися, -ріюся, -єшся, гл. Согрѣваться, согрѣться, обогрѣться. Пусти, свату, перегріться, на Галочку подивиться.
Повідсилати, -ла́ю, -єш, гл. Отослать (во множествѣ).
Пожирувати, -ру́ю, -єш, гл. Побаловаться, пошалѣть.
Понамерзатися, -заємося, -єтеся, гл. Намерзнуться (о многихъ). Додре понамерзалися, поки доїхали.
Трахтувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) = трактувати.
2) Разсуждать, разговаривать; судить, осуждать. Не видно про мене трахтують, видно про мою землю Грицько замишляє. Я ж думала, воріженьки шо сплять і не чують, — вони ж мене молодую судять і трахтують.
