Відволожувати, -жую, -єш, сов. в. відволожити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Треба табак одволожити. 2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Cм. прим. при словѣ Відволога.
Відгадка, -ки, ж. Отгадка.
Вой, вою, м. Война; битва. Королі, королі, пустіть на вой воювать! Відкіля тебе, братіку, в гості виглядати: чи з буйного вою, чи з чистого поля, чи з славного люду Запорожжя?
Гільце, -ця, с.
1) = вильце.
2) Убранное цвѣтами и лентами деревцо, вокругъ котораго во время празднованія Купала поютъ кѵпальскія пѣсни; наз. оно также Мареною.
Зага́дування, -ня, с. 1) Задумываніе. 2) Приказываніе, распоряженіе. 3) Загадываніе.
Напаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Надушиться, пропитаться запахомъ. У садочок пійду, — васильками напахаюсь. Напахаєшся зіллячка розмаринового, націлуєшся личенька рум'яного. Ти по чужих степах находився, руської кости напахався, то вона коло тебе й пахне. Москаль, напахався московського духу.
Різнитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. 1) Отличаться, различаться. 2) Отдѣляться, расходиться, разставаться. Оттак на березі Каяли брати різнились, бо не стало крови-вина.
Ткачування, -ня, с. Ремесло ткача.
Тушира, -ри, ж. Баранья шерсть второй осенней стрижки.
Християнство, -ва, с. Христіанство. Як таки християнство мати, та й хліба куска не дати?
