Бебехнути, -ну, -неш, гл.
1) Бросить сильно (о массивномъ). Як бебехнув його об землю!
2) Ударить. Ти, кае, бив середнього, а я ще крайнього! та уп'ять таки цигана як бебехне!
3) Упасть, броситься съ шумомъ (о массивномъ). Погасив світло та й бебехнув на ліжко. Попадя і бебехнула з горища.
3) Выстрѣлить. Як напне стрілець тетівку, як бебехне — устрелив.
Гнучий, -а, -е, гнучкий, -а, -е. Эластичный, гибкій. Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча. Як тополя серед поля гнучка та висока. І станом гнучим, і красою пренепорочно молодою старії очі веселю. глина гнучка. Глина годная для лѣпки, достаточно приготовленная для этого.
Ґадзу́ля, -лі, ж. Навозный жукъ.
Далечиня́, -ні́, ж. Даль. Не яка там далечиня. Сохну, чахну в далечині, всяк день уміраю.
Де́щиця, -ці, ж. Кой-что, нѣчто. От ми хочемо росказати дещицю про місяць. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люде, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо.
Де́що мѣст. Кой-что, нѣчто. Я маю дещо братові переслати. В селі довго говорили дечого багато. Погомоніли де про що і роз'їхались.
Упервині нар.
1) = уперве. Може що й не так зробив, — це було впервині мені. Верхнеднѣп. у.
2) Прежде, въ прежнія времена. Упервині не пиш робилось.
Хабник, -ка, м. Кустарникъ.
Чепак, -ка, м. Чепецъ. Чужій жоні чепак купив, а своїй ємь забив. Ум. чепачо́к.
Шварок, -рку, м. У сапожниковъ: кусокъ камня употребляемый для приглаживанія каблука.
