Бахурча, -ча́ти, с. = бахур 2, 3.

Заволонча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Затянуть. Я таки й не хотів, та як зачали, то й заволончали таки. Кобел. у.

Знадоб'я, -б'я, с. Снарядъ. Рибалки бачуть, що волок подертий, та кажуть: «хай тобі гаспид з твоїм знадоб'ям. Харьк. у.

Колодій, -дія, м. 1) Колесникъ. Левч. Ходи, ходи, колодію, зо мнов ночувати. Гол. II. 470. 2) = колодач. Я йому такого колодія викував, що хоч куди. Хата, 122. 8) Понедѣльникъ сырной недѣли, когда привязываютъ коло́дку 2. Ном. № 528. справляти колодія́. Пировать, выпивать на деньги, полученныя какъ выкупъ отъ коло́дки. О. 1861. X. Свидн. 62.

Літера́т, -та, м. Литераторъ, писатель.

Поназлітуватися, -туємося, -єтеся, гл. Слетѣться (о многихъ). Сороки і ворони поназлітуються і порозхапують кужель. ЗОЮР. ІІ. 23.

Попускати, -ка́ю, -єш, сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. 29. Побіг із села вовкулакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 451. ніс під себе попустити. Смѣшаться, устыдиться. Мнж. 171. 3) Запускать, запустить. А він угору як попустить гилку ( = м'яч). Радом. у. 4) Ослаблять, ослабить. Попусти вірьовку. 5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатись. Мет. 70. Спасибі, каже, Богу, що не попущено душі християнської лютому звіру. Рудч. Ск. І. 4. 6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свого не попусти. Чуб. І. 239. я йому сього не попущу. Я ему этого не уступлю, не прощу. — місця, поля. Уступать, уступить мѣсто, дать мѣсто. Тоді ляхи, дуки-срібляники добре дбали, дальше ік порогу посували, козаку-нетязі більше місця на покуті попускали. ЗОЮР. І. 205. Більше йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86. 7) — себе. Допускать, допустить себя до чего безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то мені самій тяжко на його дивитись, що він себе так попустив. Г. Барв. 285. І не попустило ж себе як небудь: нігде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14. 8) — попуск, по́пуст. Cм. попуск. б) попускати. 1) Пустить (многихъ). Коні у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. І. 118. 2) Уронить (во множествѣ). Що було в руках, — усе попускала. Летіла сорока з висока, попускала пір'я додолу. Мет. 301.

Присок, -ску, м. Горячая зола съ огнемъ. Прогріб присок в огнищі. Грин. II. 183. присок зсипати на ко́го. Задѣть, разсердить кого. Це на його як приску зсипав. Н. Вол. у.

Пришивати, -ва́ю, -єш, сов. в. пришити, -шию, -єш, гл. Пришивать, пришить. Жені, дівко, та пришиють квітку. Мет. 15.

Удовбати Cм. удовбувати.