Жа́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Жаловаться. Ніколи не жалиться, і не бачила зроду я, щоб вона плакала. Жа́лься, Бо́же! Сохрани, Богъ! Помилуй, Богъ! Будь милостивъ, Боже! Жалься, Боже, чого доброго. Жалься, Боже, старенької неньки, що з дочкою ще не нажилася, слізоньками гірко облилася, що дочкою ще не навтішалась, сиротою у хаті зосталась. 2) Съ измѣнен. удар.: жали́тися. Жалиться, жалить. Кропива жалиться.
Накива́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Накивать, покивать. Накивав на мене та й пішов. Накивала жінка дякові, щоб прийшов. 2) — на кого. Пригрозить кому. 3) — п'ятами. Удрать, убѣжать. П'ятами накивав, аж залопотіло.
Невмисне нар. Неумышленно, ненарочно.
Осетник, -ка́, м. Раст. luncus effusus.
Осмалювати, -люю, -єш, сов. в. осмалити, -лю́, -лиш, гл. = обсмалювати, обсмалити. Заходились коло того кабана, осмалили його.
Полиція, -ції, ж. Полиція. А нарешті досталося, що в полиції сидів:
Попереварювати, -рюю, -єш, гл. Переварить (во множествѣ).
Стільниця, -ці, ж.
1) Столечница.
2) Доска, на которой рубятъ мясо и пр.
3) Верхняя доска высокаго крестьянскаго сундука.
Суховершки, -ків, м. Раст. a) Ajuga genevensis L. б) Ajuga reptans L. в) Brunella vulgaris Benth.
Тисяцький, -а, -е. Тысяцкій. Січовики збивали народ докупи і наставляли сотників і тисяцьких.
