Випадковий, -а, -е. Случайный. Щирість у нас річ випадкова, що якось несамохіть виявляється.
Говорливий, -а, -е. Говорливый. Говорлива, як горобчик.
Долива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. доли́ти, доллю́, -ллє́ш, гл. Доливать, долить. Не допивай, не доливай — не будеш п'яний. А моторна господиня кухлів доливає.
Дошкуля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. дошкул́ити, -лю, -лиш, гл. Донимать, донять, допекать, допечь. Боли б було знаття, що гаспидська дрючина так дуже дошкуля, то песька я дитина, коли б я так робив. Що ти з ними (запорожцями) вдієш? коли живого не дошкулиш, а то щоб мерлого. Дошкулив, мов пугою по воді.
Дяконе́нчиха, -хи, ж. Жена сына діакона.
Зугледіти, -джу, -диш, гл. Замѣтить, подмѣтить.
Курча, -чати, с.
1) Цыпленокъ. 3 курчатами квочка... кублилась у моркві. В запалі налетів на Мага, як на мале курча шулік. ходить, як курчата погубив. Имѣетъ растерянный видъ.
2) мн. курчата. Трещины въ кожѣ на рукахъ и ногахъ отъ холода и вѣтра. Ум. курчатко, курчаточко. Ой висиділа квочка четверо курчаток. Уже яєчко наклюнулось, то й курчатко незабаром вилупиться.
Наруша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Двигать, шевелить. Ой у полі билина, вітер нею хитає, та й найменша пташина і та нарушав.
Оно нар. Только, лишь. Чи всі дівки в танки йдуть? Оно нема одної Марусі молодої. В хаті тихо, оно діти сопуть.
Тичка, -ки, ж. 1) Хворостинка, палка для вьющихся растеній, для развѣшиванія сѣтей и пр. На городі тичка. 2) Вѣха. Держи лівіш, а то звалиш тичку. Шиш з тичкою на самому гребіні. 3) Длинная жердь, которой рыболовы протягиваютъ неводъ подо льдомъ. 1) Родъ игры.
