Бурунька, -ки, ж. Трубка курительная (изъ березоваго корня)? У глибокій кишені люлька бурунька. Мет. 444.

Дух, -ха и -ху, м. 1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. Ном. № 12332. 2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. І. 19. Дух вовчий обмили. О. 1861. VI. 164. 3) Теплота. Шух. І. 263. Тепера солома — ні духу з неї, ні що. 4) Духъ, дыханіе. Глянула, усміхнулась, — та й духу не стало. Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали. Шевч. Захопило дух. Так йому дух затягне, дише, дише, поки оддише. Ото мороз, аж дух захвачує. Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. ІІІ. 323. бою́ся твого́ сина й ду́ху. Очень боюсь твоего сына. Грин. І. 149. дух ле́дві зво́дить. Едва дышетъ. Мкр. Н. 5. важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Гнѣваться, сердиться на кого. Ном. № 3360. нечи́стим ду́хом ди́хати на ко́го. Быть неискреннимъ къ кому, обманывать кого. Король на нас нечистим духом дише, універсали єзуїтські пише. К. ЦН. 180. що ду́ху. Изо всѣхъ силъ. Пан, що було в його духу, пригнався. МВ. (О. 1862. ІІІ. 70). що ду́ху є зіпа́є. Кричить во все горло. без ду́ху прибі́гти. Запыхавшись отъ быстраго бѣга, испугавшись сильно, прибѣжать. Драг. 48. ду́хом. Мигом. Духом збігає і принесе. Васильк. у. Кинулись духом і, не справивши нічого, похапцем звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані. МВ. (О. 1862. ІІІ. 68). 5) Духъ, мужество, смѣлость. Набравшися духу, мовляв. нагна́ти ду́ху. Напугать. Ном. №4181. 6) Духъ, душа. Малі тілом, та великі духом. Ном. № 7332. нема́ ні ду́ха. Нѣтъ рѣшительно никого, ни души. Мнж. 31. Нема нікого, аж ні духа, а ні тобі лялечки. Мнж. 130. 7) Духъ. Із Отця, із Отця Дух святий виходить. Чуб. ІІІ. 11. І Дух Божий вітав над водами. Св. П. 1 кн. Мус. І. 2. 8) Духовъ день (праздникъ). До Духа не знімай кожуха. Ном. 9) Прорубь для ловли рыбы, закрывающаяся конусообразною кучею снѣга. Сим. 146. 10. — земляни́й. Паутина, которой земляные пауки выстилаютъ свои норы. Мнж. 156. Ум. душок.  

Жа́лування, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Питання та жалування було доволі в дому, а ще більш вбожества та суму. МВ. ІІІ. 107. 2) Заботливость, выраженіе любви. 3) (Съ великорусок.). Жалованье. Царь йому жалування дав. Рудч. Ск. II. 185.

Навіджа́ти, -джа́ю, -єш, гл. = навідувати. Кого Бог любить, того й навіджає. Ном. № 42.

Пом'ятися, -мну́ся, -мне́шся, гл. 1) Помяться, измяться. 2) ? Він довго не сперечався, потерся, пом'явся та й мусів доставити гроші. Левиц. Пов. 65.

Пообпірати, -раю, -єш, гл. То-же, что и обіпрати, но многихъ.

Поосажувати, -жую, -єш, гл. Поселить (многихъ). Поосажував пан людей у лісі. Черк. у.

Порозганяти, -ня́ю, -єш, гл. Разогнать (многихъ). У пеклі товкся і порозганяв звідти усіх чорнів. Стор. МПр. 40.

Сутемрява, -ви, ж. Темнота. Очі від ножа лютійші світять в сутемряві ночі. К. МБ. III. 252.

Щикатися, -кається, гл. безл. = икатися. Як сі щикає, то хто згадує. ЕЗ. V. 86.