Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Руками гомоніти. Шутливо: писать. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Гомоніла Україна. Широкий Дніпр не гомонить. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей.
Ді́вчинка, -ки, ж. Дѣвочка. І дитинка в їх була, дівчинка як ясочка, свіжа й повна як гурочок.
Загляда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. загля́нути, -ну, -неш, гл. 1) Заглядывать, заглянуть, засматривать. Пильно в вічі козакові заглядали. У світлоньку заглядає та ранесенько. 2) Видѣть, увидѣть. Да заглянув я й а три голубочки.
Кружина, -ни и кружиня́, -ні́, ж. Окружность. Чотирі четверті кружині. Се болото верстов із сім кружині.
Ма́гура, -ри, ж. Высокая гора.
Окаряч нар. Разставя ноги. А пані ходе по базарю окаряч.
Приповісти Cм. приповідати.
Сухорлявий, -а, -е. Сухощавый. Єремія був з себе високого зросту і сухорлявий.
Шестишаговик, -ка, м. Монета въ шесть грошей, три копейки.
Шитися, шиюся, -єшся, гл. 1) Шиться, быть шитымъ. Хиба ж юпка так шиється? 2) Пролазить между чѣмъ. А вже як паничі коло неї.... той поруч із нею шиється, а той з кутка на неї очима світить.
