Баба́йка, -ки, ж. Большое, прикрѣпленное къ лодкѣ весло. На баба́йку! На весла! (команда кормчаго).
Буки-барабан-башта. Чепуха, чушь, нелѣпица. Та се так, не во гнів сказати, — буки-барабан-башта, шануючи Бога й вас.
Ґарґа́ло, -ла, с. Горло.
Зда́лека, зда́леку, нар. Издали, издалека. А то лихо, що боюсь, хоч здалека подивлюсь. Здалеку най ся гріє квасоля, бо пригорить.
Кателицкий, -а, -е. 1) Католическій.
2) Употребляется какъ бранное слово въ смыслѣ: злой, дурной. Хай тобі кателицький батько!
Отаман, -на, м.
1) Атаманъ, предводитель въ войскѣ.
2) Вообще старшее начальствующее лицо для группы людей, стоящихъ у одного дѣла, староста въ артели; отаман у чумаковъ, косарей, рыболововъ, щетинниковъ, пастуховъ, среди приказчиковъ — старшій приказчикъ и пр. А як настане косовиця.... попереду отаман; заломить бриль на бакір, шаркне по косі разів зо два лопаткою і пішов косить. Як що буде в одного хазяїна таких отар чотирі-п'ять, то ставиться над личманами отаман. Отаманом артіль кріпка.
Поколоти, -лю, -леш, гл. 1) Переколоть, заколоть; исколоть. Коли б свині рот, то б усіх поколола. Поцілував мене, та так поколов вусами. 2) Зарѣзать (нѣсколькихъ свиней). Ми ці кабани поколем та попродаєм.
Скитальник, -ка, м. Скиталецъ. Ум. скита́льничок. Мій таточку, мій скитальничку! Ви наскитались, ви нагорювались.
Хлипати, -паю, -єш и -плю, -плеш, гл.
1) Всхлипывать, плакать. Прийшла Венера іскривившись.... і стала хлипать перед ним. Петрунева пенька слізоньками хлипає.
2) О сапогахъ, въ кот. попала вода: издавать при ходьбѣ звукъ отъ присутствія воды. На річку йшли чоботи, — рипали, а з річки йшли чоботи, — хлипали. Ha.
Численний, -а, -е. Многочисленный.
