Безсилок, -лка, м. Безсильный человѣкъ. Тепер люде маленькі й безсилки. Безсилок і потужний слухав.
Кокоруддя, -дя, с. соб. Шишки (сосны и пр.).
Набрі́хувати, -хую, -єш, сов. в. набреха́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Лгать, налгать на кого нибудь, клеветать, наклеветать. Знов почали сестри набріхувати на меншу. Люде — собаки, — чого не набрешуть. да се набре́хано. Это враки. 2) Говорить, наговорить пустяковъ, врать, наврать. Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити.
Небіж, -божа, м.
1) Племянникъ.
2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе.
3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. У Шевченка («Не журюсь я, а не спиться») такъ называетъ женщина влюбленнаго въ нее. Усе світять ті блискучі твої чорні очі, мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю?».
Нічліг, -гу, м. = ночівля. В вечерній зорі тримаєш нічліг.
Очкове, -вого, с. Подать съ улья.
Пітькати, -каю, -єш, гл. О перепелкахъ и коростеляхъ: кричать. Пітькають перепелиці, деркачі.
Понадкладати, -да́ю, -єш, гл. Отложить часть (во множествѣ).
Хропти, -пу, -неш, гл. Храпѣть. Хропе на всі заставки. Хріп на всю хату. Кінь так харапудиться: хропе та сопе, та ніздрями паше.
Штем, -му, м. = шталт. Це бабка: а коваленьки, то не на такий штем зроблена.
