Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

магнитий

Магни́тий, -а, -е. Болѣзненный, слабосильный. Магнита дитина. Магнитий віл, відей, що не їсть. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 395.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАГНИТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАГНИТИЙ"
Бобковий, -а, -е. Лавровый. Желех. Бобкове листи. МУЕ. I. 109.
Заріча́ний, -а, -е. Любящій противорѣчить. Добре, що ви такі собі на натуру плохі, — байдуже, мовчите собі; а як мій син, то лихо! Йому слово чи дві, а він тобі десять, — такий зарічаний, усе насупроти йде. Васильк. у.
Крижанка, -ки, ж. = крижавка. Желех.
Навсу́пор нар. Наперекоръ, въ пику.
Огазнути, -ну, -неш, гл. = ошадіти. Цілий ліс огазне. Вх. Уг. 255.
Ожинонька, ожи́ночка, -ки, ж. Ум. отъ ожина.
Поляшити, -шу, -шиш, гл. Ополячить. Ном. Од. вид. III.
Сідло, -ла, с. Мѣсто, гдѣ садятся рыбаки удить рыбу. Васильк. у.
Хвалій, -лія, м. Хвалитель.  
Черкач, -ча, м. пт. Turdus viscivorus, желтоносый дроздъ. Вх. Лем. 482.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАГНИТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.