Відраджувати, -джую, -єш, сов. в. відрадити, -джу, -диш, гл. Отсовѣтывать, не совѣтовать, не посовѣтовать что дѣлать.
Гольо́нка, -ки, ж. Трубчатая кость.
Заса́дець, -дця, м. = засадьок. Ум. засадчик, засадчичок. Жінка вибере із діжі тісто та маленький засадчичок посадить.
Инколи нар. Иногда, по временамъ.
Киць, киць!, меж. Зовъ кошекъ.
Лобурча́, -чати с.? Ой дівчата лобурчата, де ваш розум дівся?
Покормити, -млю́, -миш, гл. Покормить. Я собаки покормлю, покормивши зажену. На річці риби вловити, жінку свою з дітьми покормити.
П'ятсот, -тисо́т числ. Пятьсотъ.
Того 1), мѣст. Род. пад. отъ той, те. 2) сз. Потому, оттого. Того ж жиди і свинини не їдять. А чого стало тепло?... — Того, що весна настала.
Умлівати, -ваю, -єш, сов. в. умліти, -лію, -єш, гл. 1) Млѣть, обомлѣвать, обомлѣть. Не бачила сова сокола: як уздріла, аж умліли. Як уздріла Ганнусенька, на ніженьках вмліла. А в козака серце умліває, а в дівчини — кров'ю окипає. З жалю умліває. З голоду вмліває. 2) = упрівати 2. Борщ умлів уже добре.
