Жоре́нця, -ців, с. мн. ум. отъ жорна.
Зака́л, -лу, м. и зака́ла, -ли, ж. 1) Въ хлѣбѣ: закалъ, нерыхлый слой хлѣба надъ нижней коркой. 2) Трещина, скважина. Направо ся тягне широкий мур, а в мурі щось чути, шепоче, вендровник звертає там очі, аж тутки в закалі, гей срібний шнур, збігаються нори в студений чур. Ум. зака́лець. Такий хліб удався, що кіт би за шкуру сховався: закалець на палець.
Замурави́тися, -влю́ся, -ви́шся, гл. Зарости, покрыться травою. Криниця й замуравилась.
Мета́ритися, -рюся, -ришся, гл. Суетиться. Жидки... метарились, де б набір закупити у панів шльонську вовну.
Напра́сник, -ка, м. Обидчикъ, задира. Одчепися, напраснику, я не була на празнику.
Плющити, -щу, -щиш, гл. Закрывать глаза. Плющить він очі.
Поросписувати, -сую, -єш, гл. То-же, что и росписати, но во множествѣ.
Посовітуватися, -туюся, -єшся, гл. = порадитися.
Предківщина, -ни, ж. Старина; унаслѣдованное отъ предковъ. Моя се предківщина по варягах.
Хворовий, -а, -е. Болѣвшій. Це дитина не хворова: її тільки перехрестили, а вона і вмерла.
