Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жінчин

Жі́нчин, -на, -не. Женинъ, принадлежащій женѣ. Він в жінчиних мотнувсь патинках. Котл. Ен. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 177.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 487.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖІНЧИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖІНЧИН"
Виздих, -ху, м. Падежъ (животныхъ). Уман. III. 1.
Гу́лий I, -а, -е = Ґулий.
Засоло́джувати, -джую, -єш, сов. в. засолоди́ти, -джу́, -диш, гл. Подслащивать, подсластить.
Луди́на, -ни, ж. Одежда (одна штука). Вх. Зн. 33.
Мешка́нка, -ки, ж. Жительница, жилица.
Обережно нар. Осторожно. МВ. (О. 1862. І. 81).
Попереливати, -ва́ю, -єш, гл. Перелить (во множествѣ).
Свавільник, -ка, м. = сваволець. Мир. ХРВ. 91.
Соловієчко, -ка, м. Ум. отъ соловій.
Хирий, -а, -е. = хирний. Дід Омелько хирий. О. 1862. VIII. 20.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖІНЧИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.