Відтруть, -ті, ж. Болячка, нарывъ.
Затру́ювати, -юю, -єш, сов. в. затруї́ти, -рую́, -їш, гл. 1) Отравлять, отравить (кого). 2) Отравлять, отравить, напитывать, напитать ядомъ. 3) Заражать, заразить. Я не хочу, щоб вона в нас ночувала, бо одно дереться, як шкури на собі не порве: ще й нас вошами затруїть.
Звіздови́й, -а́, -е́ Звѣздный. Срібная грива груди покриває, звіздові очі далеко вадять.
Королиця, -ці, ж. = королева. Ззіла царя й царицю, короля й королицю. Була гарна вбога панна, краля-королиця.
Обкоситися, -шуся, -сишся, гл. Окончить косьбу.
Перепоритися, -рю́ся, -ришся, гл. Въ выраж. пора перепори́лась Уже поздно, уже не время. Хотів оце втікати в степи, на Донщину, да тілько що пора вже перепорилась.
Попідпірати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и підперти, но во множествѣ. Попідпірав тин кілками, щоб не впав.
Привиченька, -ки, ж. Ум. отъ привичка.
Страчувати, -чую, -єш, сов. в. стра́тити, -чу, -тиш, гл.
1) Утрачивать, утратить, терять, потерять. Стратила я щастя і літа страчу.
2) Лишать, лишить жизни, казнить. Страть свого брата, як він додому прийде, то тоді я тебе за жінку візьму. Вже Харька стратили й заховали. — дитя. Производить, произвести выкидышъ.
Хряпко нар. О дорогѣ: покрыто колотью. Дуже хряпко їхать, — так колеса і підскакують, — тоді саме підмерзло. Тоді було сухо, я це добре запримітив. Ішов дощик і підмерзло, стала ніби то ожелідь. Але хоча й було хряпко, так у мене коні були ковані.
