Безпечати, -ча́ю, -єш, гл. = убезпечати.
Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Полотно міцне, аж бринить. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Бо му комарь в ухо бренить. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ.
Дим, -му, м. Дымъ. Стид не бим, очей не виїсть. Хто вітру служить, тому димом платять. Намітка як дим тоненька. По за лугами дими стовпами. Ой то не дими, то з коней пара. Ди́мом пішло́ , — взяло́ся. Сгорѣло. Взялись димом гостроверхі шляхецькі будинки, виглядають із за печищ білії хатинки. Ум. Димо́к, димо́чок. Вітер повіває, димок пошибає, а між тим димочком ластівка літає.
Запру́та, -ти, ж. 1) Палка въ плетнѣ. 2) Палка, употребляемая при стягиваніи связаннаго. Cм. запручувати 2.
Захоп, -пу, м. Захватъ.
Нетеч и нетеча, -чі, нете́чина, -ни, ж. Стоячая вода, болото. Въ нѣкоторыхъ выраженіяхъ употребляется вмѣсто: нечиста сила, чорт. нете́ча дала занять! Чертъ дернулъ тронуть! Чого мені журитися, якої нетечі?
Пошуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Пошутить.
Споружати, -жа́ю, -єш, гл. = споруджувати.
Сучий, -а, -е. 1) Сукинъ, собачій. Ой в шинкарки єдин син, сподобався мені, сучий син.
2) суче вимя. Нарывъ подъ мышкой.
Унатуритися, -рюся, -ришся, гл. Развиться физически. Худе собі дівча, ще не внатурилось.
