Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звонки

Звонки́, -ків, м. мн. Бубны, бубновая масть.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНКИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНКИ"
Бидлячка, -ки, ж. Экскрементъ рогатой скотины. Вх. Лем. 391.
Господа́ричок, -чка, м. Ум. отъ господарь.
Лойови́й, -а́, -е́ Сальный, сдѣланный изъ свѣчнаго сала. Лойова свічка. Лойове світло. Конст. у.
Мо́щі, -ще́й, ж. мн. Мощи, останки. Ой я ж кажу — в саду лежу, аж я в нехворощі, ізсушилась, ізв'ялилась, тілько мої мощі. Н. п.
Наш, -а, -е. Нашъ. Нашим салом та по нашій шкурі. Ном. № 4780. Пішли наші вгору! Ном.
Підголювати, -люю, -єш, сов. в. підголити, -лю, -лиш, гл. Подбривать, подбрить. Підголювати чуб. Сим. 150.
Приконечник, -ка, м. Конецъ (кнута, арапника). Як стали цигана різать гарапниками, — били, що аж приконечник в єдному одпав. Рудч. Ск. II. 183.
Репіжити, -жу, -жиш, гл. 1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею. Грин. І. 258. 2) = репігати. Дощ репіжить. Угор. 3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з пів-години. Вх. Зн. 59.
Свистання, -ня, с. = свистіння.
Шарпонути, -ну, -неш, гл. Рвануть, дернуть съ силой.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВОНКИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.