Вибоїстий, -а, -е. Ухабистый. Вибоїста дорога.
Викати, -каю, -єш, гл. Говорить «вы». Господарь слузі не викає.
Дрохви́ч, -ча́, м. Самецъ драхва.
Зво́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. звести́ся, -ду́ся, -де́шся, гл. 1) Сводиться, свестися. — з ума́. Сходить съ ума. Ой синочку мій, дитино моя! Не пий рано горілочки, — зведешся з ума. — з хазя́йства. Обѣднѣть, разстроить свое хозяйство. Козачці Марусі Горбоносисі не пійшли в руки свині. Звелась вона з свиней. 2) Взводиться, взвестися. 3) Подниматься, подняться. Рука на тебе не зведеться. О лошади: подниматься, подняться на дыбы. Як звівся кінь, то так і перекинув воза. 4) Становиться, стать хуже, приходить, прійти въ упадокъ, вырождаться, выродиться, истребляться, истребиться; бѣднѣть, обѣднѣть. Чим рік, то вже зводиться пшениця. Велетні тепер звелись. Були в моїй хаті таркани, та звелися, тепер немає. Бодай його корінь звівся! Звелось у нюю хазяйствечко. За Хмельницького Юрася пуста стала Україна, звелася. До нитки звівся мій козак усе на панщині проклятій. Усе позбував, усе попропивав, — звівся ні на що. зве́стися ні нащ́о. Придти въ совершенный упадокъ, совершенно испортиться и пр. неха́й воно́ зведе́ться. Пропади оно! Не прядеться, нехай воно зведеться!
Недбайливий, -а, -е. = недбалий.
Сідак, -ка, м. = сідавка.
Скоштувати, -ту́ю, -єш, гл. = скуштувати. Чи знаєш ти, дівчино, я хороше прошу яблучка червоного з саду скоштувати.
Смаковитий, -а, -е. Вкусный. Горілко моя смаковита, хто ж тебе наливатиме?
Супокій, -кою, м. Спокойствіе, покой. Святий супокою! гаразд із тобою. Не сам же я плачу, плачуть чорні очі, нема супокою а ні вдень, ні вночі.
Шушу меж., выражающее шептаніе. От кияне — шушу-шушу, радяться.
