Верховий, -а, -е. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Макс. 2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові. К. ЧР. 74. 3) верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ. О. 1862. V. Кух. 37. 4) верхові вила. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды. Грин. ІІ. 86. 5) верхова хата. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ. Херс. 6) — хвиля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? Мкр. Г. 7.

Вид, -ду, м. 1) Лицо. Поганому виду нема стиду. Ном. № 3167. Глянь на вид та й кажи, що Свирид. Ном. № 6314. Увесь вид кропивою пожалив. МВ. І. 63. 2) Зрѣніе. Видом видати, слихом слихати. Шевч. 497. Ум. видок, видочок.

Галай 1) = галайко. Желех. 2) Кличка собаки. Вх. Лем. 401. 3) на галай-балай. Необдуманно, на авось, какъ попало, какъ нибудь. Ном. № 13030. 4) у галай світа піти. = гала світа піти. Желех. Cм. гала 2.

Доди́батися, -баюся, -єшся, гл. Ходить (о старикѣ), пока случится бѣда.

Зносити, -шу, -сиш, сов. в. знести, -су, -сеш, гл. 1) Сносить, снести съ чего либо внизъ или съ какого либо мѣста. «Зносьте худобу!» А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Рудч. Ск. II. 58. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. Мл. л. сб. 329. А далі і знесло млинок. Хата. 51. 2) Снашивать, снести изъ разныхъ мѣстъ въ одно. 3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. Стор. МПр. 169. 3) Сносить, снести снизу вверхъ. Зніс на горище мішок з половою. Зносють на віз скриню. Грин. III. 546. 4) Поднимать, поднять, возносить, вознести. Високо к небу очі свої зносять. Гол. І. 34. Як знесете вгору сина. Єв. І. VIII. 28. 5) Рубить, срубить, срѣзать, снять. Так живо ниву знесемо. Хата, 103. Тобі голову знесу по самі плечі. Рудч. Ск. І. 45. 6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпѣть. Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Мл. л. сб. 260. Гаразду знести не може, а біду терпить. Ном. № 2208. 7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отмѣнить. Мало не пів села пожежа знесла. Г. Барв. 456. Їхній приговор знесуть. Павлогр. у. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256. 8). Только сов. в. О яйцахъ: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. Чуб. III. 107. 9) зносити мислі, зносити мислям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Чуб. V. 327. Мислоньки мене зносять. Грин. III. 246. 10) — голово́ю. Быть въ состояніи по своему уму сдѣлать что-либо, соображать, сообразить, уразумѣть. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Кіевск. у. Що ж вам, свату, вражу я? Їй Богу й головою не знесу. Грин. ІІ. 208. 11) охо́та зносе. Охота есть, берегъ. Як зносе його охота ковалювати, най учиться. Камен. у.

Мазе́пин, -на, -не., м. Принадлежащій мазеп'ѣ. Ном. № 3570.

Нарі́зати Cм. нарізувати.

Пущадло, пущало, -ла, с. Ланцетъ для пусканія крови. Херс. Желех.

Розвесеління, -ня, с. Развеселеніе, развлеченіе. Зробив му жену.... ґля розвеселіня Адама. Гн. І. 10.

Рухнути, -ся. Cм. рухати, -ся.