Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жменя

Жме́ня, -ні, ж. 1) Горсть, часть руки. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7295. Сім'ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. МВ. ІІ. 84. 2) Пригоршня, горсть, количество сыпучихъ тѣлъ, пеньки, льна и пр. которое можетъ помѣститься въ горсти. Вас. 200. Чуб. VII. 408. Саме менше, а жмінь шість (конопель) пропало. ЗОЮР. І. 11. Візьми, сестро, піску жменю. Макс. Висипав їй жменю дукатів. Стор. МПр. 41. Укинув попелу жменю. Рудч. Ск. І. 106. 3) Какъ обозначеніе малаго количества: немного, малость. За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Ном. № 666. Оглянувся Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. К. ЧР. 340. Стоїть хатина, коло неї жменя города. Левиц. І. 100. 4) Часть полотика, полольщицкой кирки: желѣзная треугольная пластинка, — посредствомъ уха она надѣвается на рукоять. Шух. I. 164. Ум. жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ном. № 9677. Ув. жме́нище.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 487.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖМЕНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖМЕНЯ"
Бгачкий, -а, -е. Гибкій. Желех.
Бовтатися, -таюся, -єшся, гл. Плескаться. Кільки пак років, як ви, діду, бовтаєтесь отут за рибою? Левиц. ПЙО. І. 480. Вода бовталась в криниці. Левиц. Пов. 374. Бовтається у воді.
Ботик, -ка, м. 1) Ум. отъ бот. 2) Башмакъ, ботинокъ. Ботики з очима. Башмаки съ металлическими пистонами для снурковъ. Вас. 162.
Відгрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. відгріти, -грію, -єш, гл.сир. Грѣть въ печи простоквашу, чтобы сыворотка отдѣлилась отъ творога. Св. Л. 5.
Капарис, -су, м. Кипарисъ, Cipressus Angustifolia.
Перістошиїй, -я, -є. Съ полосами на шеѣ. Вх. Зн. 48.
Підсоловій 2, -вія, м. пт. Silvia hypolais, пѣночка. Вх. Пч. II. 14.  
Пожуритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Погрустить. Заспіває та й згадає, що він сиротина, пожуриться, посумує, сидячи під тином. Шевч. 7. Треба б було похмелиться, по худобі пожуриться. Чуб. V. 1012. 2) Опечалиться (о многихъ). Пожурилися всі, — такі сумні сидять. Харьк. Пожурились наші чумаченьки. Рудч. Чп. 91.
Спочуття, -тя, с. Чувство; чувствованіе; сочувствіе.
Сьорбати, -баю, -єш, гл. Хлебать. Сьорбай юшку, на дні рибка єсть. Ном. № 1200.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖМЕНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.