Бідкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. Ніколи чужим лихом бідкатись. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи.
Галайкуватий, -а, -е. Крикливый, болтливый.
Гребня́, -ні́, ж. Дѣйствіе гребущаго весломъ, гребля. Така вже з тебе і гребня: сідай краще на правило.
Жениха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Ухаживать. Часто ходив, вірно любив, вірно женихався. Чи се тая дівчинонька, що я женихався?
Заволі́чка, -ки, ж. 1) = волі́чка. Капшук повен тютюну, гарно вишитий заволічкою по оксамиті. 2) Ремешекъ или веревочка, которыми въ ярмѣ прикрѣплены вверху снізки къ чашовин'ѣ. 3) Гвоздь, которымъ стянута оковка обода (вірвант) въ колесѣ воза.
Клейнити, -ню́, -ни́ш, гл. Клеймить, налагать клеймо, тавро. Клейнити вівці. Щепи у мене клейнеті, — от я й пізнав, хто вкрав у мене п'ять щеп.
Ле́гшати, -шаю, -єш, гл. Становиться легче. Оці вірші віршую я для себе, братія моя: мені легшає в неволі, як я їх складаю.
Розбрязкатися, -каюся, -єшся, гл. Сильно бряцать, звонить чѣмъ.
Цюди нар. = сюди́. І як він цюди добився.
Штирити, -рю, -риш, гл. Гнать. Раз чорт і штирив свиню.
