Білш и пр. = Більш и пр.
Вигулькнути, -ну, -неш, гл. Вынырнуть, внезапно появиться, внезапно выскочить. Вигулькнув із моря. Синій поломінь червонястий біга, хлипа, никає по грубці; то підскочить, то присяде, то знов вигулькне.
В'язь, -зі, ж. 1) = в'яз 3. В'язі мало на огудині. 2) Вязь (сноповъ). Копа дає по 5 п., а як що буйної в'язі, то й геть то більше. 3) ? Дубовії сіни, а вербові в'язя.
Облудниця, -ці, ж. Лицемѣрка, притворщица.
Повсолюватися, -люємося, -єтеся, гл. Просолѣть (во множествѣ).
Покощувати, -щую, -єш, гл.
1) Лакировать; алифить; глазировать. Що маляр малював ще й покощував, вовницею — кучерями повимощував. Стоять мостоньки калиновії, калиновії, покощенії. Та покощувано і полощувано шишечку.
Ружан, -на, м. ? «Долини мой зеленейкі! орав би-м вас ружанами, сіяв би-м вас червоними».... — Ей, Романе, Романе! та де твої ружане? — «Ей, ружане в полонинці, а червені у липойці.»
Спочивати, -ва́ю, -єш, сов. в. спочити, -чину, -неш, гл.
1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повні випиває, той під тином спочиває.
2) Отдыхать, отдохнуть. Ішов кобзарь до Київа та її сів спочивати. Да де я буваю, да де я літаю, — на калині спочиваю.
Трухати, -ха́ю, -єш, гл. Ѣхать рысцой. Кінь трухаєт.
Черешник, -ка, м. Черешневая заросль. Цвинтар заріс черешником.
